#: locale=uk
## Випливаюче вікно
### Тіло
htmlText_7F48C82A_5FB0_81CC_41C8_07180A88F2CE.html = Болото Глуханя
Одним з рідкісних фітоценозів НПП «Синевир» є водно-болотне угіддя Глуханя. Воно знаходиться на території Негровецького природоохоронного науково-дослідного відділення і займає площу 17.0 га., на висоті 620 м.н.р.м., біля гори Мирша і правого берега річки Тереблі.
На болоті закладено три пробні площадки, на яких ведеться постійний моніторинг рідкісних, ендемічних і зникаючих видів рослин.
Болото Глуханя має різноманітний рослинний покрив, де за результатами досліджень було виявлено близько 25 видів болотної рослинності, два з яких домінуючих мохів. До Червоної Книги України занесено 6 видів рослин: журавлина дрібнолиста (Oxycoccus microcarpus Turez.), осока Буксбаума (Carex Buxbaumii Whlh.), осока темно-бура (Carex fuliginosa L.), осока малоквіткова (Carex pauciflora), лікоподіела заплавна (Lycopodiella inundata L.), шейхцерія болотна (Scheuchceria palustris L.).
На болоті Глуханя одним з найцікавіших видів є міксотрофна росичка круглолиста (Drosera rotundifolia L). Багаторічна лікарська трав'яниста рослина родини комахоїдних росичкових, заввишки 10-20 см. Листки в розетці з або впоперек овальною пластинкою з довгим черешком. Квіткові стебла тонкі, червонуваті, до розцвітання зігнуті на верхівці, потім прямостоячі, в кілька разів довші за листки. Пелюстки білі, лопатеві 5-6 мм завдовжки, приблизно 3 мм завширшки.
Поверхня листків росички покрита численними клейкими залозистими волосками, до яких прилипають комахи та інші дрібні безхребетні. Під дією ферментів що виділяються вони розкладаються і засвоюються рослиною.
Переважна частина болота вкрита мохами зозулин льон(Polutrychum commune L.) і сфагнум болотний (Sphagnum cuspidatum). Найбільш поширеними видами на болоті є Осокові. Також у великій кількості зустрічається такі види як: андромеда багатолиста (Andromeda polifilium L.), журавлина дрібнолиста (Oxycoccus microcarpus Turez.), пухівка піхвова (Erioforum vaginatum).
Букові праліси
Найціннішим природним скарбом на території НПП «Синевир» є букові праліси та давні ліси, які віднесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Суцільні лісові масиви високогір’я об’єднано в два кластери: Вільшансько-Квасовецький та Колочавсько-Синевирсько-Остріцький, загальна площа яких становить 2865 га.
Праліси – це справжня природна лабораторія під відкритим небом, де можна вивчати закономірності перебігу природних процесів розвитку рослинного і тваринного світу, а також окремих пралісових деревостанів. Їх можна розглядати як генетичні резервати для господарських лісів.
Праліси – це дім для багатьох видів птахів, кажанів, дрібних ссавців, що живуть у дуплах, а також сприятливе середовище для існування грибів та комах.
І, нарешті, праліси – це казкова територія, що ніби переносить людину у минуле, надихає на створення шедеврів та закликає задуматись над життям.
Букові праліси
Найціннішим природним скарбом на території НПП «Синевир» є букові праліси та давні ліси, які віднесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Суцільні лісові масиви високогір’я об’єднано в два кластери: Вільшансько-Квасовецький та Колочавсько-Синевирсько-Остріцький, загальна площа яких становить 2865 га.
Праліси – це справжня природна лабораторія під відкритим небом, де можна вивчати закономірності перебігу природних процесів розвитку рослинного і тваринного світу, а також окремих пралісових деревостанів. Їх можна розглядати як генетичні резервати для господарських лісів.
Праліси – це дім для багатьох видів птахів, кажанів, дрібних ссавців, що живуть у дуплах, а також сприятливе середовище для існування грибів та комах.
І, нарешті, праліси – це казкова територія, що ніби переносить людину у минуле, надихає на створення шедеврів та закликає задуматись над життям.
Букові праліси
Найціннішим природним скарбом на території НПП «Синевир» є букові праліси та давні ліси, які віднесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Суцільні лісові масиви високогір’я об’єднано в два кластери: Вільшансько-Квасовецький та Колочавсько-Синевирсько-Остріцький, загальна площа яких становить 2865 га.
Праліси – це справжня природна лабораторія під відкритим небом, де можна вивчати закономірності перебігу природних процесів розвитку рослинного і тваринного світу, а також окремих пралісових деревостанів. Їх можна розглядати як генетичні резервати для господарських лісів.
Праліси – це дім для багатьох видів птахів, кажанів, дрібних ссавців, що живуть у дуплах, а також сприятливе середовище для існування грибів та комах.
І, нарешті, праліси – це казкова територія, що ніби переносить людину у минуле, надихає на створення шедеврів та закликає задуматись над життям.
Букові праліси
Найціннішим природним скарбом на території НПП «Синевир» є букові праліси та давні ліси, які віднесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Суцільні лісові масиви високогір’я об’єднано в два кластери: Вільшансько-Квасовецький та Колочавсько-Синевирсько-Остріцький, загальна площа яких становить 2865 га.
Праліси – це справжня природна лабораторія під відкритим небом, де можна вивчати закономірності перебігу природних процесів розвитку рослинного і тваринного світу, а також окремих пралісових деревостанів. Їх можна розглядати як генетичні резервати для господарських лісів.
Праліси – це дім для багатьох видів птахів, кажанів, дрібних ссавців, що живуть у дуплах, а також сприятливе середовище для існування грибів та комах.
І, нарешті, праліси – це казкова територія, що ніби переносить людину у минуле, надихає на створення шедеврів та закликає задуматись над життям.
Водоспад Білий Звір
Розташований обабіч дороги неподалік села Синевирська Поляна. Холодна вода падає зі скелястого схилу гори з-поміж смерек і буків, переливаючись по камінню, перетворюється на шумовиння.
Білий Звір мінливий за "характером". Навесні, коли у горах тануть сніги, він повноводний і несеться донизу до річки Тереблі з великою швидкістю та гуркотом. Влітку, за тривалої посухи, цей водоспад "заспокоюється", його русло звужується, але восени знову "пробуджується", і аж гримить вода в каміння. А взимку – "спить". Коли над Карпатами запанують люті морози, "виснажений" гірський водоспад замерзає, обіймаючи льодом скелю.
Водоспад Білий Звір
Водоспад Білий Звір знаходиться практично біля автодороги, неподалік села Синевирська Поляна. Холодна вода падає зі скелястого схилу гори, з-поміж смерек і буків, переливаючись по камінню, перетворюється в шумовиння – з прозорої на білу – створюючи неперевершену красу.
Білий Звір мінливий за „характером". Навесні, коли у горах тануть сніги, він повноводний і несеться вниз до річки Тереблі з великою швидкістю та гуркотом. Влітку, за тривалої посухи, цей водоспад „заспокоюється"; його русло звужується, але осінню знову „збуджується" і аж гримить вода в каміння. А взимку – „спить". Коли над Карпатами запанують люті морози, „виснажений" гірський водоспад замерзає, обіймаючи льодом скелю.
Влітку кмітливі мандрівники під водою Білого Звору приймають душ. Кажуть, що це додає здоров’я, життєвої енергії і дозволяє відчути себе єдиним цілим з природою.
Озеро Озірце (Дике озеро)
Окрім титулованого, всіма знаного Синевирського озера, в НПП «Синевир» є ще одне прекрасне озеро, що зветься Озірцем. Мабуть, не випадково назвали його так ніжно. Воно дійсно менше за озеро Синевир, але його краса неповторна, унікальна.
Озірце знаходиться на північно-східному схилі гори Гропа і, як кажуть науковці, може служити еталоном перетворення озера у верхове болото. Що цікаво, заболочення відбувається не лише від периферії, але й від центру, де знаходяться такі собі острівці – сплавини. Вони утворені буро-червоними сфагновими мохами, між якими росте журавлина дрібноплідна і росичка круглолиста. Глибина озера до десяти метрів.
Озеро Синевир
Найбільше озеро природного походження в Українських Карпатах, одно з семи природних чудес України. Воно розкинулось між горами, серед смереково-ялинового лісу на висоті 989 метрів над рівнем моря, поблизу села Синевирська Поляна.
Окрім відомої версії утворення озера, що пов’язана з легендарними постатями Сині та Вира, науковці кажуть, що плесо утворилося внаслідок обвалу скель, які перекрили долину гірських потоків. Це трапилося приблизно 10-11 тис. років тому. І зараз ми маємо нагоду милуватися неповторною красою водойми з невеликим острівцем посередині. Озеро визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення і внесено до переліку так званих рамсарських угідь.
Реабілітаційний центр бурого ведмедя
Реабілітація особин бурого ведмедя, які зазнали жорстокого поводження в неволі, – головна мета центру. Він був створений у 2011 році. З того часу до закладу прикута посилена увага туристів. Тільки тут є нагода спостерігати за бурими ведмедями, які живуть у напіввільних умовах на площі 12 га.
Побудувати Реабілітаційний центр для бурих ведмедів вирішено в НПП «Синевир» не випадково, адже ця територія за ландшафтними та кліматичними умовами відповідає природному середовищу їх існування. Саме тут, де стрункі смереки і високі буки, де щедрі плантації чорниці і малини, мешкає понад тридцять клишоногих, які досі перебували у тісних клітках... Тож значні зусилля центру спрямовані на санітарне, ветеринарне, харчове забезпечення звірів.
Реабілітаційний центр бурого ведмедя
Реабілітація особин бурого ведмедя, які зазнали жорстокого поводження в неволі, – головна мета центру. Він був створений у 2011 році. З того часу до закладу прикута посилена увага туристів. Тільки тут є нагода спостерігати за бурими ведмедями, які живуть у напіввільних умовах на площі 12 га.
Побудувати Реабілітаційний центр для бурих ведмедів вирішено в НПП «Синевир» не випадково, адже ця територія за ландшафтними та кліматичними умовами відповідає природному середовищу їх існування. Саме тут, де стрункі смереки і високі буки, де щедрі плантації чорниці і малини, мешкає понад тридцять клишоногих, які досі перебували у тісних клітках... Тож значні зусилля центру спрямовані на санітарне, ветеринарне, харчове забезпечення звірів.
Реабілітаційний центр хижих птахів
У 2017 році в НПП «Синевир» побудовано Реабілітаційний центр хижих птахів. Це спільний проект парку та Українського товариства охорони птахів. Головне завдання центру – взяти під захист рідкісних представників орнітофауни, які перебували в неволі з порушенням закону. Особлива увага приділяється соколам, які нерідко стають об’єктом уваги контрабандистів.
Спостерігаючи за мешканцями центру, стає зрозумілим, чому арабські мільйонери так захоплюються соколами. Ці птахи справді вражають своїм поважним виглядом, міцним дзьобом і гострими кігтями. Але найкраще вони почувають себе у дикій природі. Після реабілітації у НПП «Синевир», соколів випускають у вільний політ на ті території, які є природним середовищем їх існування.
Скульптура «Синь і Вир»
Дерев’яна скульптурна композиція «Синь і Вир» створена у 1983-1984 роках за мотивами найвідомішої легенди про Синевир. Авторами неймовірного монументу є закарпатські скульптори Іван Бровді та Михайло Санич. За показниками висоти та ваги – це один з найбільших дерев’яних пам’ятників у світі – 13 метрів висоти і 30 тон ваги.
Телефон
+38 03146 27 6 18
Email
npp-synevyr@ukr.net
Телефон
+38 03146 27 6 18
Email
npp-synevyr@ukr.net
Про національний парк "Синевир"
Озеро Синевир – найбільше в Україні гірське озеро. Хоча це, безумовно, родзинка парку, але відвідати його варто не лише заради цієї водойми. Тут є і чарівні гори, і кришталево чисті водоспади, річки та озера, заповідні болота і праліси, що належать до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Тут відкриті для відвідувачів унікальні для України реабілітаційні центри для бурих ведмедів та хижих птахів. У дикій природі, крім тих же ведмедів, можна зустріти вовка, рись, оленів та козуль. У смерекових лісах гніздяться глухарі, рябчики, на торф’яні болота залітають білі та чорні лелеки, а високо в небесах ширяють беркути.
А ще приїжджайте до “Синевиру” знайомитись із душею Карпат – місцевою культурою. Побачите знаряддя праці сплавників деревини у єдиному в Європі та другому у світі Музеї лісу і сплаву, ознайомитеся із побутом та традиціями трьохсотлітньої давнини в музеї “Старе село” та оглянете оборонні бункери Лінії Арпада, яку використовувала угорська армія в Другій світовій війні.
___
Територія національного природного парку «Синевир» знаходиться у північно-східній частині Хустського району Закарпатської області. Розкинувшись у верхів’ї річки Тереблі та на Горганському високогір’ї, парк займає площу 43 тис. га. На півночі межує з Івано-Франківською областю, а на сході з Тячівським районом.
Головними дорогами, які з’єднують його з рештою світу є Міжгіря – Синевир та Колочава – Буштино.
Найближчі аеропорти знаходяться у Львові та Івано-Франківську, а залізнична станція – у Волівці.
Про національний парк "Синевир"
Озеро Синевир – найбільше в Україні гірське озеро. Хоча це, безумовно, родзинка парку, але відвідати його варто не лише заради цієї водойми. Тут є і чарівні гори, і кришталево чисті водоспади, річки та озера, заповідні болота і праліси, що належать до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Тут відкриті для відвідувачів унікальні для України реабілітаційні центри для бурих ведмедів та хижих птахів. У дикій природі, крім тих же ведмедів, можна зустріти вовка, рись, оленів та козуль. У смерекових лісах гніздяться глухарі, рябчики, на торф’яні болота залітають білі та чорні лелеки, а високо в небесах ширяють беркути.
А ще приїжджайте до “Синевиру” знайомитись із душею Карпат – місцевою культурою. Побачите знаряддя праці сплавників деревини у єдиному в Європі та другому у світі Музеї лісу і сплаву, ознайомитеся із побутом та традиціями трьохсотлітньої давнини в музеї “Старе село” та оглянете оборонні бункери Лінії Арпада, яку використовувала угорська армія в Другій світовій війні.
Інформаційна та організаційна підтримка
Територія національного природного парку «Синевир» знаходиться у північно-східній частині Хустського району Закарпатської області. Розкинувшись у верхів’ї річки Тереблі та на Горганському високогір’ї, парк займає площу 43 тис. га. На півночі межує з Івано-Франківською областю, а на сході з Тячівським районом.
Головними дорогами, які з’єднують його з рештою світу є Міжгіря – Синевир та Колочава – Буштино.
Найближчі аеропорти знаходяться у Львові та Івано-Франківську, а залізнична станція – у Волівці.